Новини

CFO QALight Надія Бобошко: хокей – гра, в якій одночасно працюють ноги, руки і голова

03.09.2020

Надія Бобошко – співзасновник і фінансовий директор тренінг-центру QALight. Вона з дитинства захоплюється хокеєм на льоду. У 2015 році Надія стала співорганізатором і президентом першої жіночої команди в Україні – ХК «Україночка». Також разом з однодумцями вона запустила чемпіонат з хокею серед жінок, який у цьому сезоні проходить вже четвертий раз.

В інтерв’ю Надія розповіла, чим їй подобається хокей, в чому особливості гри для дівчат і як зменшити травматичність цього виду спорту.

– Надія, як ви зацікавилися хокеєм? З чого все почалося? У скільки років вперше вийшли на лід?

Вперше на лід я стала в ранньому дитинстві, у віці п’яти років. Це були ковзани для фігурного катання і київський стадіон під відкритим небом «Арсенал» на Печерську – його колись заливали на зиму. Ці дитячі спогади досі свіжі в пам’яті, і дуже шкода, що цього давно більше не роблять.

Я народилася в сім’ї хокеїста, тому лід взимку у нас був обов’язковою програмою. Тато закінчив Київський державний інститут фізичної культури за спеціальністю «Фізична культура і спорт», відділення «Хокей», отримав кваліфікацію викладача. У той час він був тренером хокейної команди при заводі «Арсенал» в Києві. Тому з раннього дитинства кататися мене вчив професіонал – мій тато. Пізніше він став головним суддею з хокею, отримав статус судді міжнародної категорії і не раз обслуговував ігри чемпіонату світу і Європи в якості головного судді.

Я марила хокеєм, іноді ходила на хокейні тренування молодшого брата, який обрав цей вид спорту своєю роботою і зараз виступає за національну збірну України. Але, на жаль, в Києві ніколи не було жіночих хокейних команд, і тренуватися можна було тільки з хлопчиками за віком. А це і одна роздягальня, одна душова – такі собі складнощі, на які юна дівчинка навряд чи піде …

Тому мрії залишалися мріями, а я стала затятою вболівальницею брата-хокеїста. Його ігри я практично ніколи не пропускала. Якщо не могла бути присутньою особисто, дивилася відеотрансляцію.

– Пізніше ви організували жіночу команду і запустили чемпіонат з хокею серед жінок. Як до цього прийшли?

Так сталося, що саме через брата мої дитячі мрії втілилися в життя. В на початку 2015 року його друзі зібрали жіночу команду в Києві зі знайомих дівчат, які вирішили спробувати свої сили на льоду в хокейній екіпіровці. Це були дівчата хокеїстів, їхні мами, сестри, знайомі. Мене запросили приєднатися до них на їхню першу гру, яка була присвячена святу 8 березня. Суперниками повинні були виступити чоловіки-хокеїсти. Перед цією грою я майже всю ніч не спала – для мене це був перший вихід на лід в хокейних ковзанах з ключкою і в цій хокейної формі!

Гра вийшла унікальна і весела: мало хто з дівчат знав правила хокею, багато і зовсім не вміли кататися на ковзанах. Хтось одягнувся, вийшов на лід, але передумав грати, хтось фотографувався, хтось дійсно грав. Були дівчата, які відмінно стояли на ковзанах і добре володіли ключкою – і в цілому свято вдалося.

А разом з ним з’явилася і початкова база гравців майбутньої київської жіночої команди – ХК «Україночка». Я стала керівником цієї команди – президентом хокейного клубу і поклала на себе більшість організаційних і фінансових питань, тренуючись разом з командою.

Також ми з дівчатами надихнулися і організували перший в історії незалежної України чемпіонат з хокею серед жінок, який пройшов під егідою Федерації хокею України. Уже чотири сезони поспіль він проходить як національна першість країни.

Мені здається, не я обрала хокей – він мене обрав. Доля вирішила за мене: я народилася і виросла в хокейній сім’ї, тому будь-яка причетність до хокею для мене – це велика правильно справа!

– Як і де ви навчалися грі? Що було найскладнішим на початкових етапах, а що, навпаки, давалося легко?

Мої перші хокейні тренування почалися після гри 8 березня 2015 року. Фізично складно було влитися в цей процес. Складно, але не неможливо. Для цього треба було всього лише велике бажання і цілеспрямованість. І, звичайно ж, плече напарниць, які не дозволяли пропускати тренування.

Найважче було виділити час в шаленому графіку між основною роботою, сім’єю і знову утвореними організаційними питаннями по команді. Робота на керівній посаді (я співзасновник і фінансовий директор IT-школи QALight) дає мені свої переваги: ​​я можу організувати свій робочий графік так, щоб не пропускати триразові тренування в тиждень, періодично відвідувати індивідуальні підкатки з тренером з фігурного катання і займатися організаційними питаннями стосовно команди. Звучить насичено і на практиці не завжди виходить в повному обсязі, але це мій графік останні п’ять років.

Навички приходять з кількістю повторень: чим більше ви повторюєте одне і те саме, тим краще у вас виходить. Відповідно, чим більше часу ви проводите на льоду, відточуючи техніку катання, тим краще у вас виходить. Але для гри в хокей мало вміти кататися на ковзанах – необхідно вміти володіти ключкою, знати правила гри і розуміти саму гру. Тут повинні працювати одночасно ноги, руки і голова – цим хокей і цікавий.

Легко давалося розуміння того, як повинна проходити гра, чому так важливий тренувальний процес, його регулярність, дисципліна в команді. Я виросла в родині хокеїстів і багато речей вбирала несвідомо протягом всього свого життя. Більшості дівчат, хто прийшов у команду, це доводиться пояснювати на пальцях.

– А як проходять типові тренування?

Тренувальний процес зазвичай складається з двох етапів – загальна фізична підготовка «на землі» і тренування на льоду. Як правило, спочатку проводимо ЗФП, потім лід, іноді – навпаки. ЗФП розвиває витривалість, яка потрібна для ігор, щоб відбігати на льоду три періоди по 20 хвилин.

Також окремо проводимо кидкові тренування, щоб вдосконалити володіння ключкою. Час тренування на льоду обмежений, тому такі тренування вкрай корисні для окремої роботи над кидками по воротах.

Зазвичай сезон починається на початку або в середині серпня і закінчується в травні. У червні і липні ми відпочиваємо.

– Ваша сім’я вас підтримувала в цьому захопленні? Або відмовляла, що, мовляв, це не жіночий вид спорту?

Звичайно, підтримували і підтримують! Тато регулярно цікавиться, чи не пропускаю я тренування.

Якщо виникають спірні питання щодо суддівства ігор, перший, кому я дзвоню – це тато. Він розбере будь-який складний чи неоднозначний на перший погляд момент у грі. До брата можна звернутися за будь консультацією: починаючи від рекомендацій, які краще купити ковзани або як зручніше перемотувати ключку – і до питань, хто з тренерів, на його думку, зможе допомогти нашій команді з правильним підходом до тренувального процесу. Ми часто дискутуємо на хокейну тематику і я прислухаюся до своїх професіоналів – тата і брата.

Чоловік досить спокійно ставиться до мого спортивного хобі, іноді ходить на ігри. Його графік роботи набагато суворіший за мій, оскільки він директор, співзасновник і провідний викладач QALight.

– Розкажіть, чим саме вам подобається хокей?

Динамічністю, атмосферою, видовищністю! Це якщо описати в трьох словах 🙂

Хокей – це командний вид спорту, де для перемоги повинні спрацювати всі складові. Це злагоджена робота великої кількості людей. Я люблю дисципліну і бачу, як вона позитивно впливає і на тренувальний процес, і на результат гри. Це приносить певне задоволення.

У хокеї можна переламати хід гри в будь-який момент, навіть за хвилину до фінального свистка. Можна виграти у об’єктивно більш сильного суперника, якщо обрати правильну тактику. У хокеї є місце і везінню – правда, тоді ми говоримо, що щастить сильнішим!

– На якій позиції в команді граєте?

Я граю на позиції нападника. Починала з центрального, зараз – правий нападник.

В одній зміні на поле знаходяться п’ятеро гравців, і у кожного – своя задача на льоду. Завдання центрального нападника – не тільки грати в нападі, а й допомагати захисникам, коли гра переходить в зону оборони, тому центральний нападаючий повинен швидко повернутися назад. Це завдання не з легких, особливо в умовах швидких контратак. Хоча мені подобається один з обов’язків центрального нападника – брати участь у вкиданні шайби, я з цим непогано справляюся 🙂

Тому мені комфортніше на позиції правого нападника, оскільки захист воріт не входить в його прямі обов’язки. Завдання крайнього нападника в зоні захисту – не дати кинути по своїх воротах захиснику противника і при можливості почати контратаку.

Можна багато розмірковувати на тему, на якій позиції зручніше грати – в будь-якому випадку, останнє слово буде за тренером. Хокеїст повинен вміти грати і на позиції нападника, і на позиції захисника – незалежно від сторони. Правила гри в хокей, зокрема, видалення гравців в ході гри за порушення, зобов’язують команду грати в меншості – вчотирьох і навіть утрьох, де ти перш за все захищаєшся, а вже якщо є можливість – нападаєш.

– Чи відрізняється чимось жіночий і чоловічий хокей?

Так, є незначні відмінності. Найважливіше – це відсутність в хокеї серед жінок силової боротьби.

Також жінки обов’язково повинні грати в шоломі з маскою на обличчі. Чоловіки ж з певного віку можуть використовувати для шоломів візери, які захищають тільки половину обличчя. Жінкам така опція недоступна – і це правильно.

– Наскільки взагалі хокей користується попитом у дівчат в Україні і в світі? Які тренди, чи посилюється інтерес?

Однозначно, інтерес є і в усьому світі, і зокрема в нашій країні. З появою жіночих команд в різних містах України дівчата можуть приєднатися вже безпосередньо до жіночих команд – і це приваблює.

Інтерес зростає і на тлі проведення чемпіонату України серед жінок. Багато хто хоче спробувати. Звичайно, не всі залишаються. Регулярні фізичні навантаження – це не жарти, тут необхідна і внутрішня сила волі, і вільний час, і відсутність медичних протипоказань.

Зараз в Україні кілька жіночих хокейних команд. Майже всі вони з’явилися в 2015 році і частина з них – в рамках старту чемпіонату з хокею серед жінок. У Києві, крім ХК «Україночка», є ще жіноча команда ХК «Автомобіліст». У Дніпрі – ХК «Dnepr Queens» і ХК «Дніпровські білки». У Харкові – ХК «Пантери», в Кременчуці – ХК «Лавина».

У минулому сезоні в чемпіонаті України брали участь дві київські і харківська команда. Наша команда посіла перше місце 🙂

– Які навички, отримані під час занять спортом, стають у нагоді в роботі?

Колись наші тренери жартували: хокеїст, навіть стоячи в черзі за хлібом, стоїть там, щоб перемогти. Жарти жартами, але будь-який спорт виховує характер, вчить концентрації і змушує працювати над собою.

Особисто мене хокей навчив цінувати перемогу і терпляче ставитися до поразки. За дощовою погодою завжди настає сонячний день. Головне – не опускати руки і йти до своєї мети до кінця.

– Наскільки хокей – дорогий вид спорту? На що йдуть витрати? Скільки коштує форма, обладнання?

На жаль, хокей – дійсно дорогий вид спорту. Це не плавання, де можна, образно кажучи, обійтися купальним костюмом і шапочкою. Повна хокейна екіпіровка – це шолом, захист шиї, нагрудник, налокітники, краги (хокейні рукавички), хокейна майка, шорти, захист паху, наколінники, гетри, пояс для них і – найдорожче – ковзани. Під екіпіровку одягається термозахисна білизна і шкарпетки.

Для екіпірування знадобиться хокейна сумка. Ідеально, якщо вона буде на коліщатках, тому що носити на плечі сумку вагою до 20 кг вкрай незручно. Для дівчаток це важливо, а ось для чоловіків професійних хокеїстів це такий собі «моветон» 🙂

Для тренувань ЗФП необхідні бігові кросівки і форма для заняття в залі і на вулиці. Також обов’язково треба мати ключку, а краще – кілька, тому що вони мають тенденцію ламатися.

Вартість повного екіпірування залежить від обраних брендів і може доходити до $ 1500. Завжди є можливість купити форму б/у, вона дешевша. Найчастіше дівчата з цього і починають, а згодом оновлюють екіпіровку під свої розміри і смак. Дівчатка – вони і на льоду дівчатка 🙂 Важливий і колір шнурків у ковзанах, і блиск шолома, і екіпірування високого рівня захисту.

– Що можете порадити новачкам? З чого почати? Що мати на увазі?

Головне – це бажання! Новачкам пораджу дивитися хокейні ігри, ідеально – в живу. Не обов’язково жіночі, чоловічі хокейні матчі відмінно для цього підійдуть. Якщо цей пункт давно працює – приходити на тренування.

Якщо ви хочете віддати на хокей дитину, це можна зробити з 6 років. Малятам можна починати тренуватися з хлопцями свого віку. До 12 років дівчинка сміливо може відвідувати тренування хлопців – за умови, що тренер команди це дозволяє. А ось приблизно з 12 років можна спробувати прийти до нас у дорослу команду.

– Хокей – травматичний вид спорту. Як захистити себе від травм?

На перший погляд здається, що хокей на льоду – це максимально травматичний вид спорту, але тут можна посперечатися. По-перше, ми граємо в захисній екіпіровці, яка захищає від потрапляння шайбою і пом’якшує падіння на лід. По-друге, якщо дотримуватися певних правил, можна мінімізувати ризик травми.

Щоб себе убезпечити, на лід треба виходити після розминки, коли розігріті м’язи. Це істотно знижує ризик можливих травм.

– Які у вас плани на майбутнє?

Складно загадувати наперед, зараз великі корективи вніс карантин. Поки що важко планувати, що буде далі, і коли ми повернемося до тренувального процесу та ігор – це питання. І, можливо, в цьому сезоні на лід ми вже не вийдемо.

Що буде в наступному сезоні – покаже час. Наша цілеспрямованість і ентузіазм робили свою справу упродовж останніх п’яти років. Зазвичай все впирається в фінанси: не так просто знайти спонсорів для команди, щоб покривати основні витрати.

Чим більше фінансових можливостей – тим більше варіантів для розвитку хокею і можливостей для залучення нових дівчат. Нашу команду часто запрошують взяти участь у міжнародних турнірах. Такі турніри можна проводити і у нас, в Україні. Це і популяризація хокею в цілому, і майданчик для реклами спонсорів. Адже жіночий хокей привертає увагу, дивує і приносить задоволення не тільки гравцям, але і глядачам!