Сьогодні в рамках рубрики «Я – тренер» говорили з Денисом Годованним. У 2014 році він вирішив змінити своє професійне життя та піти в ІТ. Для навчання він обрав QALight і показав себе як старанний, наполегливий студент. Уже через два роки Денис став Team Lead, і повернувся у тренінг-центр вже в якості викладача. Він каже, що строгий тренер, а студенти після випуску в подяку дарують стікери з його цитатами.

Далі тренер курсу «Тестування програмного забезпечення» Денис Годованний розповідає докладніше про свій шлях і принципи.

Коротка довідка:

Вік – 29

Студенти називають – Денис

В ІТ-сфері – більше 5 років

Веде курс «Тестування програмного забезпечення»

Початок шляху в ІТ

Формально все почалося з того, що мені стало нудно займатися клінічними дослідженнями та проектним менеджментом в компанії, де я працював. І я почав шукати, куди б переключитися. Так склалося, що більшість моїх друзів були в тій чи іншій мірі пов’язані з ІТ – займалися розробкою, тестуванням тощо. І, коли я говорив, що хочеться вже чогось іншого, мені рекомендували подивитися на цю індустрію. Я почав дивитися, вивчати. Напевно, місяці два у мене пішло на те, щоб більш-менш проаналізувати сферу, спеціальності в ній, дізнатися, хто чим займається, у кого які завдання, зони відповідальності, перспективи. За підсумками цього огляду прийшов до висновку, що те, що у мене може вийти, те, що мені потрібно й потенційно цікаво – це розвиватися в забезпеченні якості, а саме менеджменті забезпечення якості.

Почав шукати курси, які допомогли б отримати базис. Спочатку пробував отримати знання сам, але зрозумів, що матеріалу занадто багато, він не зовсім структурований в інтернеті, є високий ризик того, що я можу щось пропустити в контексті отримання бази, і як мінімум обробка всієї цієї інформації займе дуже багато часу. Простіше знайти адекватні курси, які дадуть мені необхідні знання.

На пошуки курсів, які б мені підійшли, у мене пішов ще десь місяць. Я розглядав дуже багато варіантів, переглянув, напевно, всі київські курси. Зупинився на QALight. Основною причиною вибору було те, що курс триває півроку і в ньому розкривається великий обсяг технічних моментів, без яких неможливо працювати. Я розумів, що самому технічні моменти буде досить складно розібрати. А, якщо у мене будуть хороші лектори, з якими можна завжди проконсультуватися, вони все розкажуть, покажуть, то це спростить мені життя. Плюс про QALight досить хороші відгуки, чого не можна було сказати про більшість інших шкіл, з випускниками яких я спілкувався.

«Я був дуже старанним студентом»

Я по максимуму приділяв час і увагу навчанню. Мета була вивчитися і вже після цього йти на співбесіди. Я був дуже старанним студентом. Я міг до 2:00 ночі сидіти розбиратися з матеріалом, який не розумів. Для мене це була абсолютно нова сфера, тому я розумів, що просто прийти і відсидіти на лекції у мене не вийде. Те ж саме я зараз доношу до тих, хто вчиться у мене. На першому занятті я прямим текстом кажу, що лекції – це основа, базис, але вчитеся ви самі. Пояснюю всі проблеми і труднощі, які їх чекають. Насправді, частина людей часто відвалюється, тому що на курси всі йдуть з думкою, що я зараз посиджу на лекціях, мені щось розкажуть, в голову вкладуть – і все само собою станеться. Але це не так. На жаль, чи на щастя. Люди повинні розуміти, що коли ти змінюєш свою сферу діяльності, то, по суті, ти вчишся заново. Потрібно докладати дуже багато зусиль і навіть у чомусь себе обмежувати – з друзями менше бачитися, улюбленим хобі менше займатися, а потрібно розбирати купу матеріалу, який незрозумілий, невідомий і взагалі з іншої сфери. Не всі до цього готові.

Я почав розсилати резюме, коли вже відчув упевненість в собі. Це було десь за місяць до кінця навчання, коли пройшли вже фактично всі технічні дисципліни. У мене також була хороша практика – я взяв участь у двох проектах від школи – німецька соціальна мережа й українська комп’ютерна гра. Тобто, вдалося застосувати ті теоретичні знання, які отримував на лекціях. Це додало впевненості і розуміння того, що я готовий починати. Підготував резюме і десь два тижні я займався пошуком вакансій. Потрібно зауважити, що я відгукувався не на всі вакансії, а шукав те, що мені буде по-справжньому цікаво.

«Я провалив свою першу співбесіду»

Перша моя співбесіда була невдалою. Це була продуктова фірма, вони роблять чек-форми для великого бізнесу. Я туди пішов і дуже рознервувався, хоча для мене це взагалі нетипово. І на нервах я провалив цю співбесіду. Я забув все. Якщо в теорії я щось ще зміг відповісти, то, коли мені дали завдання з SQL, питання щодо мереж і Linux-операцій, я просто забув все. Я вибачився і пішов засмучений. Потім подумав, що нічого страшного, перший млинець грудкою.

Від джуна до тімліда за два роки

У якийсь момент я знайшов компанію Lucky-Labs, вона мені дуже сподобалася. Зацікавило те, що вони роблять – гемблінг, і сама компанія мені здалася цікавою. Я почав бомбардувати їх своїм резюме – відправив його на всіх платформах, де вони розміщували вакансію, написав їм безпосередньо, написав рекрутеру. Вони мені передзвонили, сказали – ми все зрозуміли, ми Вас чекаємо. Я тоді йшов ну дуже налаштований. Пройшов першу співбесіду, вона ж була і єдиною. Мені поставили кілька запитань, в стилі «розкажіть про себе». Але мене було не зупинити – я почав показувати, розповідати, взяв олівець, почав писати запити. Мені дуже сподобався офіс. Я прийшов і зрозумів, що хочу тут працювати. Неважливо, що через все місто на метро їхати – я хочу. Я їм теж схоже сподобався, мені в той же день зателефонували, сказали – ми Вас беремо, і на ті гроші, які я попросив. Щастя, радість, свято, я був дуже задоволений.

Я працював у цій компанії близько двох років і за цей час виріс до Team Lead. Це було моєю метою, тому що я з самого початку хотів розвиватися в забезпеченні якості саме в менеджменті. Мені завжди це подобалося. Я з інституту займався різними організаційними моментами, був активним. Так само і в компанії – я проявляв ініціативу, показував себе, пробував вирішувати проблеми, які у нас були в команді, розповідав про це тімліду Назару. Відмінний до речі тімлід, він дуже мені допомагав розвиватися, рости, рухатися вперед, умів мотивувати. Він був досить жорсткий, але в той же час дуже доброзичливий. І він завжди прислухався, навіть коли я в перший місяць своєї роботи почав щось пропонувати, це впроваджували в роботу. Він ніколи не приховував від керівництва, хто які новації робив, не забирав собі ці лаври. Через півроку мене вже підвищили до рівня Middle. А ще через півроку я став уже тімлідом на новому проекті всередині компанії.

«Викладати мені дико подобається»

Викладання в моєму житті йде корінням ще в школу. Мені завжди подобалося проводити відкриті уроки або заміняти вчителів, я відчував, що це моє. Коли я став Team Lead, зрозумів, що треба набирати людей і якось пояснювати їм, якою я хочу бачити роботу. Я почав проводити внутрішнє навчання – банально почали з того, що розбирали базовий рівень ISTQB, і як ми це адаптуємо під свої потреби. Це сподобалося, про це дізналося керівництво і попросили іншим хлопцям теж провести такі тренінги. Хочу ще раз зазначити, що Назар, мій ще недавно тімлід, теж не посоромився, приходив на лекції і я його готував до ISTQB. І це, вважаю, показує його як класного лідера. Він чітко розумів, коли він повинен вести за собою, а коли йому не соромно навчитися чогось у підлеглих. Потім якось подзвонив Микола (прим. – Микола Бобошко, CEO QALight), я йому це розповів, і він запросив мене в тренінг-центр.

І ось уже чотири роки я викладаю в QALight. Мені дико подобається, чесно, я просто «пекельно прусь». Я намагаюся підтримувати стосунки зі студентами, стежу за їхніми кар’єрами і це просто нереально мотивує і тішить. Самооцінка розростається, коли мої випускники ростуть, отримують нові посади, розвиваються і дякують за знання і досвід. Це настільки класно бачити, що ти робиш щось корисне і комусь по-справжньому допомагаєш. Мене це дуже заряджає на результат.

А от не подобається те, що деякі люди думають, що сам факт присутності на лекції – це вже все, за них все подумають, вивчать і в голову вкладуть, й одразу буде нова робота і купа грошей. Ні, тобі допоможуть розібратися і дадуть відповіді на всі питання, а далі сам. За тебе працювати ніхто не буде.

«Я – злий і суворий викладач, але мені за це вдячні»

Мої студенти кажуть, що я дуже злий і суворий, але вони за це дуже вдячні. Я дуже вимогливий – як до себе, так і до оточуючих. Це не завжди йде на користь комунікації, але завжди йде на користь результату. Я чітко ставлю свої очікування, і, якщо люди не справляються з ними, я не приховую, що незадоволений і мені це не подобається. На лекціях у нас бувають опитування і завжди без попередження. Мені важливо, щоб людина не просто визубрила, а пояснила, чому так вважає і як до цього прийшла. Звичайно, після першого опитування більшість валиться. Багато хто навчається розслаблено і це такий стусан, який допомагає зрозуміти свої слабкі місця і підбадьоритися. Після цього я як правило злий, в деталях змальовую їм кар’єрні перспективи з таким підходом до навчання. У групі зазвичай в цей час панує мертва тиша. Але зате після цього у більшість групи ніби батарейку вставляють нову – працюють завзято і до наступного опитуванням всі все знають, всі старанні та всі молодці. Я іноді ставлю людей в ситуацію на межі. Задати купу домашки з понеділка на середу – легко, не дарма в добі 24 години. 😉

Під час навчання ми не переходимо на «ти» принципово. Повинна бути певна дистанція та субординація, це дозволяє уникнути зайвої фамільярності, яка сильно заважає як у роботі, так і в навчанні. Поки я викладач і людина мій студент, я до нього звертаюся тільки на «Ви» і не розглядаю ситуацію, щоб він до мене почав звертатися на «ти». Після випуску – не питання.

Стікери та чашка з цитатами

Після випуску мої студенти якось презентували чашку і стікери в Telegram з моїми цитатами. Вони добре символізують, який у мене стиль викладання. 🙂

Серед найбільш красномовних:

«Я вам нагадую, що в добі 24 години і у вас не може бути відмазки, чому ви не зробили домашку».

«Люди, які не розуміють основ роботи, на яку йдуть, на роботу не йдуть».

 «Для успіху в ІТ потрібні ті ж якості, що і в інших сферах»

Для успіху в ІТ такі ж якості потрібні, як і всюди – відданість тому, що ти робиш, готовність вчитися, адаптуватися під зміни і вміння домовлятися, комунікувати з людьми. Ще б додав – посидючість і вміння фокусуватися.

Найчастіше від студентів чую два питання:

1. У мене точно вийде стати тестувальником?

2. Скільки мені будуть платити?

На обидва відповідаю однаково – я гадки не маю, це залежить тільки від Вас.

«Мої хобі – спорт і книги»

Весь вільний час я проводжу зі своєю родиною. Я дуже багато працюю. Ситуація, коли я пішов о 8:00 і прийшов о 22:30 – це практично норма. Тому у вихідні робота для мене – табу. Ми активно проводимо час з сім’єю, друзями, виїжджаємо кудись і займаємося спортом.

Якщо говорити про хобі, то для мене це читання (обожнюю художню, психологічну літературу) і колекціонування перових ручок. Раніше захоплювався складанням моделей – збирав машини, паровози, двигуни, але з часом набридло.

«Якщо прийняли рішення – йдіть до кінця»

Якщо Ви думаєте про ІТ, але є сумніви, моя порада така – проаналізуйте, що Ви очікуєте отримати від цієї сфери, а що вона очікує отримати від Вас. І прийміть для себе рішення, чи готові ви платити цю ціну за ті бенефіти, які вона може дати. Якщо ви його прийняли – йдіть до кінця.