Наша команда QALight росте та розвивається! І, у зв’язку з цим пропонуємо вам нову рубрику – «Я – тренер», в якій все та навіть більше про себе розповідають ті профі, які дарують знання у нашому тренінг-центрі.

І наш перший герой: Владислав Самойлов

Коротка довідка:

Вік – 28
Студенти називають – Владислав / Влад (після випускного J)
В ІТ сфері – більше 5 років
Викладає курс –  IT Project Manager

Шлях до успіху РМ та старт тренерства

Коли прийшов в ІТ перші роки, звісно, я сам багато навчався, відвідував різні курси, тренінги та займався освітою кожний день, по декілька годин. Чесно кажучи, я практично кожний день стикаюся зі складнощами, проблемами та невдачами, але пристрасть оволодіти чимось новим та цікавим змушувала вставати з ліжка та робити. Робити та ще раз робити, навіть коли не було сил.

Не було успіху на 100%, але це і є мотиватором йти далі, робити більше та не здаватися. Провали також були (і є, тому що кожна людина має право на помилку, ПМ також J), але це не кінець, це всього лише досвід, ще більш корисний, ніж успішний кейс. Через 2-3 роки вперше почав менторити команди РМ-ів, виступати з докладами на різноманітних конференціях за темою Проектного та Продуктового менеджменту в ІТ. Важливим фактором для мене й мотиватором для заняття цією діяльністю було чітке розуміння, що коли ділишся знаннями з кимось, то й сам стаєш кращим. Тому розвиваюся в цьому напрямку. Риси характеру, якими має володіти успішний ІТ РМ – це любов до спілкування з людьми та рішенню важких задач, і саме головне – вміння приймати рішення та брати на себе відповідальність за них.

Не працею єдиною

Так як робота ІТ РМ – це ненормований день, тим більше, якщо враховувати мою тренерську діяльність та два крупних власних проекти, я прагну планувати кожний свій день. Life balance – один з самих важливих аспектів, про який варто пам’ятати кожний день. Адже робота тимчасова, проект буде новий, а життя – одне. Це складно. Дуже. Особливо, коли власний мотиватор та ціль життя – це залишити слід в історії.

Тому мандрівки (під час них можна також контролювати всі робочі процеси), гра на музикальних інструментах, спорт в моєму житті обов’язково є (у всякому разі, я над цим працюю).

Для мене головне, що, якщо сьогодні хочеться повалятися на дивані, значить так і буде. Завтра пригну з парашутом – ідемо пригати. Тобто нічого не робити, змушуючи себе.

Я – не препод, я – тренер

В першу чергу я позиціоную себе як тренер, а вже після – викладач. Я не викладач університету, у якого задача вичитати академічні часи за методичкою. Я не викладач у школі, який просто читає вголос підручник. Моя ціль – знайти індивідуальний підхід до кожного і в кожному окремому випадку. Тренер в першу чергу має бути не суворий й не м’який, а гнучкий. Маючи на увазі вміння застосовувати різноманітні підходи в необхідний момент часу та з певною людиною. І моя думка – це стосується не тільки сфери ІТ освіти.

Питання, що задається найчастіше

Питання, з яким найчастіше стикаюся, напевно, не звучить від учнів, але передбачається ними (у головах): «Чому ти вважаєш, що можеш нас чомусь вчити?». І на нього я завжди прагну відповісти в першу чергу. Відповіді універсальної немає, але вона полягає в тому, щоб зробити вас трошки кращими, а для цього всі методи добрі.

За що люблю та не люблю свою роботу

Напевно, це занадто банально, але більш за все подобається бачити результати своєї роботи, коли студенти стають сильніше, професійніше, ростуть по кар’єрних сходах і влаштовуються в компанії світового рівня.

Є розчарування, коли людина приходить не вчитися, а щось комусь довести. Мені з дитинства запам’яталася фраза викладача у школі: «Якщо пацієнт не готовий до лікування, ні у одного лікаря не вдасться його вилікувати».

«Щоб стати великою людиною, необхідно знати історії великих людей. Але не для того, щоб повторити їх шлях, а для того, щоб впевнитися, що все можливе». Тому я завжди готовий поділитися тією базою знань, яка є в мене, але з початку питання – а чого хочемо досягти?

І саме головне    

«Годі читати цю статтю, час діяти!»