Спіральна модель є шаблоном процесу розробки ПЗ, який поєднує в собі ідеї ітеративної та каскадної моделей. Суть її в тому, що весь процес створення кінцевого продукту представлений у вигляді умовної площини, розбитої на 4 сектори, кожен з яких представляє окремі етапи його розробки: визначення цілей, оцінка ризиків, розробка і тестування, планування нової ітерації.

У спіральної моделі життєвий шлях розроблювального продукту зображується у вигляді спіралі, яка, розпочавшись на етапі планування, розкручується з проходженням кожного наступного кроку. Таким чином, на виході з чергового витка ми повинні отримати готовий протестований прототип, який доповнює існуючий білд. Прототип, що задовольняє всім вимогам – готовий до релізу.

Головна особливість спіральної моделі – концентрація на можливі ризики. Для їх оцінки навіть виділена відповідна стадія. Основні типи ризиків, які можуть виникнути в процесі розробки ПЗ:

– нереалістичний бюджет і терміни;

– дефіцит фахівців;

– часта зміна вимог;

– надмірна оптимізація;

– низька продуктивність системи;

– невідповідність рівня кваліфікації фахівців різних відділів.

Плюси і мінуси спіральної моделі:

+ покращений аналіз ризиків;

+ хороша документація процесу розробки;

+ гнучкість – можливість внесення змін і додавання нової функціональності навіть на відносно пізніх етапах;

+ раннє створення робочих прототипів.

– може бути досить дорога у використанні;

– управління ризиками вимагає залучення висококласних фахівців;

– успіх процесу у великій мірі залежить від стадії аналізу ризиків;

– не підходить для невеликих проектів.

Коли використовувати спіральну модель:

– коли важливий аналіз ризиків і витрат;

– великі довгострокові проекти з відсутністю чітких вимог або ймовірністю їх динамічної зміни;

– при розробці нової лінійки продуктів.