База знань
Конфігураційне тестування
Даний вид тестування дозволяє перевірити працездатність програмної системи в умовах різних операційних систем, апаратних та програмних конфігурацій. Ознайомившись із визначенням, можна помітити, що конфігураційне тестування сходиться із визначенням тестування здатності до портування (portability testing), і це неспроста, оскільки дані поняття практично ідентичні.
Конфігураційне тестування – ще один із видів традиційного тестування продуктивності. У цьому випадку замість того, щоб тестувати продуктивність системи з погляду навантаження, тестується ефект впливу на продуктивність змін у конфігурації. Хорошим прикладом такого тестування можуть бути експерименти з різними методами балансування навантаження. Конфігураційне тестування також може бути поєднане з тестуванням навантаження, стрес або тестуванням стабільності.
Виходячи із визначення, можна виділити 2 мети конфігураційного тестування:
Також, можна виділити 2 рівня проведення тестування конфігурації – клієнтський та серверний. Клієнтський. Додаток тестується з позиції робочого оточення кінцевого користувача. А саме:
Якщо ж програма клієнт-серверна, необхідно протестувати взаємодію додатоку із оточенням:
Безпосередньо, саме тестування проводиться таким чином:
Це і є основи конфігураційного тестування. Сподіваюся, Ви збільшили свій арсенал знань новим потужним знанням, яке тепер можна використовувати при працевлаштуванні.