Системне тестування – це тестування програмного забезпечення, що виконується на повній, інтегрованій системі, з метою перевірки відповідності системи вихідним вимогам, як функціональним, так і не функціональним.

Об’єкт тестування виділений червоним кольором.

Виконуючи системне тестування, можна виявити наступні типи дефектів:

• Неправильне використання системних ресурсів.
• Непередбачені комбінації даних користувача.
• Проблеми з сумісністю оточення.
• Непередбачені сценарії використання.
• Невідповідність функціональним вимогами.
• Погана зручність використання.

Системне тестування виконується методом «Чорного ящика», тому як все те, що перевіряється є «зовнішніми» сутностями, які не вимагають взаємодії з внутрішнім складом програми. Також виконувати його рекомендується в оточенні, максимально наближеному до оточення кінцевого користувача.

Можна виділити 2 підходи до системного тестування:

• На базі вимог. Тестування проводиться відповідно до функціональних або нефункціональних вимог, для кожного з яких пишеться test case (тестові прецеденти).
• На базі випадків використання. Тестування відбувається відповідно до варіантів використання продукту, на основі яких створюються user cases (користувальницькі прецеденти). Для кожного з даних користувальницьких прецедентів створюються свої тестові прецеденти.

Також до системного тестуванню можна віднести альфа-тестування і бета-тестування, суть яких ми розглянемо в наступних статтях.