Димне тестування – це вид тестування, який використовується для виявлення, в основному, явних помилок, які можуть виникнути на найперших етапах роботи програмного забезпечення.

Історія виникнення димного тестування походить від пічників, які закривали всі робочі отвори новозбудованої печі і дивилися чи не виходить дим з непередбачених для цього місць. Так само свої витоки димне тестування бере від інженерів-схемотехніків, які підключали нові плати до мережі всього лише на мить, а потім напомацки перевіряли схеми на предмет перегріву. Якщо виявлялися надмірно нагріті ділянки – шукали джерело неполадки. В іншому ж випадку, подібний тест проводили кілька разів перед запуском в експлуатацію.

«Димним» цей вид тестування назвали жартома, адже якщо при роботі плати з’являвся дим – значить з пристроєм явно було щось не так.

Повертаючись до програмного забезпечення, димове тестування можна визначити, як деякий короткий цикл тестів, який здійснюються після виходу чергового білду. Виконується це для перевірки роботи основного функціоналу розроблюваної програмної системи. Після успішного проходження димного тестування, система, що розробляється, відправляється на наступні цикли більш серйозних видів тестів.

Дещо схожими є прийомочне тестування та тестування зборки, суть яких полягає в невеликих тестах, які визначають долю проекту. Також, димне тестування добре піддається автоматизації, що й зумовило популярність такого способу використання даного виду тестування.